
Дмитро Калиниченко – лектор курсу з управління ІТ-проєктами в Choice31 та Project manager в S-PRO, поділився своїм шляхом до професії Project Manager-а.
Прочитай, щоб дізнатись, як стартувати в ІТ та впевнитись – коли обираєш роботу, важливо звертати увагу на те, що тобі подобається та цікавить.
Варто почати з того, що айті ніколи не було моїм основним планом. Якщо звісно не зважати на дитячі наївні думки “стану програмістом, буду цілий день сидіти за компом”. Взагалі було досить важко зрозуміти, в якому напрямі я б хотів розвиватися, особливо – коли потрібно було в 16 років обирати ВНЗ і майбутню професію, а ти ще життя не бачив. Моїм вибором на той момент стала, здавалося б дуже далека від айті, професія логіста і профільна вища освіта у цій сфері. Але я вже тоді інтуїтивно обрав напрям, якому слідую досі – організація та управління, або ж просто менеджмент. Під час переддипломної практики за рекомендацією мого дипломного керівника мене занесло в мою першу ІТ-компанію, хоча й не на айтішну позицію. Це була литовська продуктова компанія, яка не так давно відкрила філіал в Україні і розвивала свій власний продукт, повʼязаний з логістикою. Я прийшов в цю компанію на позицію technical support/sales manager і вперше стикнувся з такою страшною і незрозумілою на той момент штукою, як баг репорт від користувача. Довелося “на льоту” розбиратися, де ж саме і чому воно може не працювати та як правильно формувати описи багів, щоб передати їх в роботу команді розробників. Саме тут відбулося моє перше спілкування з командою розробників і, як виявилося, з ними мені було набагато цікавіше спілкуватися та працювати, ніж з іншими менеджерами по продажах. Варто зазначити, що на той момент я взагалі не розумів, як саме розробники створюють нові фічі для нашого проєкту та фіксять баги, не мав жодного уявлення хто фронт, а хто бек: хто якою мовою пише, чим вони взагалі займаються і так далі. Але перша цікавість, як згодом виявилося, заклала фундамент мого розвитку в цьому напрямі. На позиції менеджера, а згодом старшого менеджера та керівника напряму я пропрацював загалом 4 роки. Протягом останнього року я вже почав цілеспрямовано рухатися в бік розробки: – збирав фідбек від користувачів про зручність користування платформою та нові фічі, які було б варто додати, – аналізував платформи конкурентів та функціонал, який вони реалізували в себе, – писав невеликі специфікації та працював з дизайнером над тими модулями, які я придумав. Після багатьох років в продажах це стало ковтком свіжого повітря і я вирішив, що я хочу стати РМ-ом. Я почав вивчати всі матеріали, які знаходив по менеджменту та розробці, не розуміючи що з цього мені насправді потрібно, а що ні. На курси на той момент я піти не міг, тому вирішив зосередитися на самоосвіті. Коли обираєш самостійно опановувати нову професію – впевнись, що маєш чорний пояс з самомотивації та розумієш, що тобі потрібно вивчати. Важливо проаналізувати, які знання зараз актуальні та потрібні для роботи в обраному напрямі.
В цій компанії реалізувати себе в такому напрямі не вийшло, оскільки в команді вже був РМ і потреби в ще одному просто не було. Тому я пішов у вільне плавання (тобто на Djinni 😉) і приблизно через місяць пошуку потрапив у свою першу аутсорс компанію. Це була невелика компанія з командою приблизно в 30 людей, яка здебільшого займалася невеликими стартапами. Мені пощастило, що вони були готові взяти на роботу проджекта-початківця без комерційного досвіду аутсорс проєктів. Але вирішальну роль скоріш за все зіграли мій, на той момент вже великий, досвід комунікації з клієнтами, управління командою та знання англійської. Як виявилося згодом, ці навички хоч і були дуже важливими, але абсолютно точно недостатніми для правильного ведення проєктів. Саме тому перші 4-5 проєктів, над якими я працював в цій компанії, принесли мені дуже багато морального болю та стресів, хоч і завершилися успішно. Але це був дуже важливий досвід, оскільки я почав занурюватися, як в практичні методики ведення проєктів з допомогою та порадами інших колег, так і в технічну складову. Хоч глибоке розуміння, як що працює з технічної сторони, і не обовʼязкове для РМ-а мене завжди цікавило, що “під капотом”. До того ж команді та клієнту набагато приємніше працювати з менеджером, який розуміє що відбувається, а не перепитує кожне слово. З набутим в цій компанії досвідом я пішов далі та потрапив в компанію, в якій працюю і досі. Тут я в черговий раз зрозумів скільки всього я ще не знаю, хоча після попередньої компанії я вже відчував себе досить таки досвідченим спеціалістом. Адаптація до більш продуманих та складних процесів, набагато більших та складніших проєктів та великих команд знов принесла мені трошки стресів, але і пробудила азарт. Я хотів довести собі і всім, що я впораюсь, якщо не за допомогою професійної експертизи, то завдяки морально-вольовим зусиллям та самоосвіті. Мені дуже пощастило з колегами РМ-ами та моїм керівником, які максимально допомагали мені з поточними проблемами та ділилися своїм досвідом. Також дуже великим везінням було потрапити саме в ту команду проєкту, з якою ми пропрацювали разом майже рік. Це були здебільшого спеціалісти рівнів middle та senior, і вони мені, зеленому джуну з досвідом в невеликих компаніях, пояснювали все буквально на пальцях. З того моменту було дуже багато подій: як тих, які приємно згадати, так і тих, які викликають неприємні флешбеки. Але шлях від команд в 2-3 людини до команди в 40+ людей подолано успішно. Я живий та впевнений в собі (хоч і з парою сивих волосин), і я не маю жодних сумнівів, що попереду на мене чекає ще більше знань, можливостей та складнощів, які потрібно буде перемогти.

Сумніваєшся, що управління проєктами тобі підходить? Так, обирати професію наосліп – не найбільш далекоглядна стратегія.
Приходь на безкоштовну консультацію по зміні професії та дізнайся, який діджитал-напрям підходить саме тобі.
Експерт проаналізує твій попередній досвід, персональні якості та уподобання та допоможе визначити, де вони стануть конкурентною перевагою.